обмеження за законом

(mort; mortg)

фін., юр. n заставна; застава; іпотека; a заставлений; заставний; іпотечний угода щодо забезпечення виконання боргових зобов'язань, відповідно до якої рухоме або нерухоме майно позичальника умовно передається кредитору (creditor) до часу сплачення боргу (debt); ♦ у випадку невиконання узгоджених умов кредитор може повернути собі борг за рахунок вартості заставленого майна

═════════■═════════

adjustable-rate mortgage (ARM) іпотека з плаваючою ставкою; aggregate mortgage сукупна заставна; amortization mortgage заставна, яка сплачується регулярними внесками; amortized mortgage заставна, сплачена регулярними внесками; assets mortgage заставна на майно; balloon mortgage застава, за якою кредит сплачується один раз повною сумою • застава, за якої остання виплата погашення кредиту значно більша за попередні; blanket mortgage сукупна заставна; bulk mortgage заставна всього інвентаря; chattel mortgage заставна на рухоме майно • заставна на особисте майно; closed mortgage закрита заставна; consolidated mortgage сукупна заставна; corporate mortgage застава майна компанії; conventional mortgage іпотека зі встановленою ставкою відсотка; defaulted mortgage не сплачена вчасно заставна; equitable mortgage заставна на умовах права справедливості; Fannie Mae амер. (Federal National Mortgage Association FNMA) Федеральна національна іпотечна асоціація; first mortgage перша іпотека; fixed payment mortgage заставна із встановленим відсотком • заставна з незмінним відсотком; fixed-rate mortgage (FRM) іпотека зі встановленою ставкою відсотка • іпотека з незмінною ставкою відсотка; flexible mortgage заставна зі змінною сумою погашення; flexible-payment mortgage заставна зі змінною сумою погашення; flexible rate mortgage іпотека з плаваючою ставкою; floating mortgage сукупна заставна; Freddie Мас (амер.) (Federal Home Loan Mortgage Corporation FHLMC) Федеральна корпорація житлового іпотечного кредиту; general mortgage сукупна заставна; government-backed mortgage заставна, яка гарантована урядом; graduated-payment mortgage заставна зі зростаючою сумою сплат в рахунок погашення; junior mortgage «молодша» іпотека (яка має менше прав); leasehold mortgage заставна орендованої власності; limited mortgage заставна, обмежена визначеною сумою • обмежена заставна; maximum mortgage заставна на максимальну суму • заставна на масимально дозволену суму; open mortgage відкрита заставна; open-end mortgage відкрита заставна; overlying mortgage друга або третя заставна на нерухомість; package mortgage пакетна заставна; paid-off mortgage сплачена заставна; portable mortgage переносна заставна; prior mortgage попередня заставна; purchase-money mortgage іпотека, видана покупцем замість готівки при купівлі власності; real estate mortgage заставна на нерухомість; registered mortgage іменна заставна; reverse mortgage заставна зі зворотним ануїтетом; reverse-annuity mortgage заставна зі зворотним ануїтетом; reverse-equity mortgage заставна зі зворотним ануїтетом; rollover mortgage заставна з періодично відновлюваною сумою кредиту; running account mortgage заставна з невизначеною верхньою межею; second mortgage друга заставна; senior mortgage перша заставна • старша заставна; statutory mortgage заставна, захищена законом; subsequent mortgage наступна заставна; tacit mortgage заставна, захищена законом; underlying mortgage заставна, яка надає пріоритет у випадку поділу заставленого майна; unlimited mortgage заставна, не обмежена визначеною сумою; unrecorded mortgage незареєстрована заставна; unregistered mortgage незареєстрована заставна; variable rate mortgage заставна зі змінною ставкою відсотка; zero mortgage іпотека з нульовим купоном

═════════□═════════

by mortgage з допомогою застави; mortgage advance позика під заставу; mortgage agreement заставна • іпотечна угода; mortgage arrears борги застави; mortgage-backed securities заставні цінні папери; mortgage bank іпотечний банк; mortgage banker іпотечний банкір; mortgage borrowing іпотечна позика; mortgage by demise застава нерухомості з передачею в оренду; mortgage certificate іпотечне свідоцтво • сертифікат застави; mortgage claim вимога за іпотекою; mortgage credit іпотечний кредит • кредит під нерухомість; mortgage Credit Act закон про іпотечний кредит; mortgage credit activity операції з іпотечним кредитом; mortgage credit association асоціація, яка займається іпотечним кредитом; mortgage credit bond облігація іпотечного кредиту; mortgage credit business операції іпотечного кредиту; mortgage credit fund фонд іпотечного кредиту; mortgage credit lending іпотечне кредитування; mortgage credit limitation обмеження іпотечного кредиту; mortgage credit loan позика під іпотечний кредит; mortgage debenture боргове зобов'язання, забезпечене заставною на нерухомість; mortgage debt іпотечна заборгованість; mortgage debtor боржник по заставі; mortgage deed заставний сертифікат • іпотечне свідоцтво; mortgage deed market ринок заставних сертифікатів; mortgage deed portfolio портфель заставних сертифікатів; mortgage deed registered to заставний сертифікат, зареєстрований на ім'я; mortgage delinquency несплата іпотечної позики в строк; mortgage document заставний документ; mortgage expenses іпотечні витрати; mortgage financing іпотечне фінансування; mortgage guarantee insurance гарантоване страхування іпотечної заборгованості; mortgage indexation індексування заставних • індексування іпотеки; mortgage instalment черговий іпотечний внесок; mortgage insurance страхування іпотечної заборгованості; mortgage interest відсоток по заставній; mortgage interest allowance знижка з відсотка по заставній; mortgage interest deduction відрахування з відсотка по заставній • знижка з відсотка по заставній; mortgage lending іпотечне кредитування; mortgage limitation іпотечне обмеження; mortgage loan іпотечний кредит • застава під нерухоме майно; mortgage on chattels застава на рухоме майно • застава на особисту власність; mortgage on corporate property заставна на майно корпорації; mortgage personal property застава на особисту власність; mortgage on real estate заставна під нерухоме майно; mortgage payable іпотека, яка підлягає сплаченню; mortgage plus advance застава і аванс; mortgage protection assurance страхування сплати іпотечної заборгованості; mortgage protection policy поліс страхування сплати іпотечної заборгованості; mortgage rate відсоткова ставка по заставній; mortgages receivable виплати за іпотеку; mortgage repayments виплати застави; mortgage term строк заставної; to apply for a mortgage подавати/подати заяву на заставу; to borrow on mortgage одержувати/ одержати позику під заставу майна; to call in a mortgage вимагати сплачення заставної; to cancel a mortgage анульовувати/анулювати заставну; to clear a mortgage оплачувати/оплатити заставну; to close a mortgage сплачувати/сплатити заставну; to discharge a mortgage анульовувати/анулювати заставну; to foreclose a mortgage позбавляти/позбавити права викупу заставленого майна; to hold a mortgage бути кредитором заставної; to lend on mortgage давати/дати позику під заставу; to pay off a mortgage сплачувати/сплатити заставу; to raise a mortgage одержувати/одержати позику під заставу; to redeem a mortgage викуповувати/викупити заставну; to repay a mortgage сплачувати/сплатити заставу; to register a mortgage реєструвати/зареєструвати заставну; to take out a mortgage брати/взяти позику

mortgage — ім. гіпотека, прикм. гіпотечний (діал., діас); mortgage ‡ encumbrance (385)

═════════◇═════════

у ділових пам'ятках XIV-XV ст. з'являються слова на означення назви різних заставних операцій: застава — напр., 1449 р.: «Я, Степанъ Кунацковичъ, вызнаю... симъ моимъ листомъ... которое имене отчина и дедина моя, на имя Кольнятичи, было въ заставѣ пана Василя Семашковича въ чотырнадцати копахъ грошей» (ССМ 1: 386); зарука — застава, заставлені речі: напр., 1478 р.: «мы... отправили єсмо пани Василєвоую, заложили гран и зароуки сто роублєв грошєй, абы за рєкоу Зєльвоу нє пєрєходила» (ССМ 1: 386; ІУМ: 236).

* * *

1. n ком. торгівля; галузь; 2. професія, ремесло, спеціальність; a торговельний; торговий

1. форма обміну товарів, послуг, валюти (currency¹) тощо на основі купівлі-продажу; 2. рід занять, трудової діяльності

═════════■═════════

advantageous trade вигідна торгівля; allied trade суміжна спеціальність; ancillary trade допоміжна галузь; autumn trade торгівля товарами осіннього сезону; balanced trade нетто-баланс • врівноважений торговельний баланс; barter trade бартерна торгівля; bilateral trade двостороння торгівля; border trade прикордонна торгівля; brisk trade жвава торгівля; building trade будівельна галузь; bulk cargo trade перевезення масових вантажів; buyback trade компенсаційна торгівля • торгівля за зворотну купівлю; carrying trade транспортна галузь; cash trade торгівля за готівку; coasting trade каботажна торгівля • каботаж • каботажне судноплавство; coastwise trade каботажна торгівля • каботаж • каботажне судноплавство; colonial trade колоніальна торгівля; commision trade комісійна торгівля; commodity trade торгівля товарами; competitive trade конкурентоспроможна торгівля • конкурентоспроможні підприємства • конкурентоспроможні підприємства в даній галузі торгівлі; continental trade континентальна торгівля; contraband trade контрабандна торгівля; cooperative trade кооперативна торгівля; cross trade взаємні брокерські операції • заборонені законом взаємні брокерські операції; counter trade зустрічна торгівля; day trade денна торгівля; depressed trade застійна галузь; direct transit trade пряма транзитна торгівля; distribution trade оптова торгівля • сфера розподілу; domestic trade внутрішня торгівля; entrepot trade транзитна торгівля; export trade експортна торгівля; external trade зовнішня торгівля; fair trade торгівля на основі взаємної вигоди; fall trade торгівля товарами осіннього сезону; favoured trade галузь, яка перебуває у сприятливих умовах; foreign trade зовнішня торгівля; free trade вільна торгівля; freight trade вантажні перевезення; frontier trade прикордонна торгівля; general trade загальна торгівля; graphic trade поліграфічна галузь; handicraft trade ремісниче виробництво; hire-purchase trade продаж на виплат; home trade внутрішня торгівля; illicit trade незаконна торгівля • контрабандна торгівля; import trade імпортна торгівля; indirect transit trade непряма транзитна торгівля; inland trade внутрішня торгівля; installment trade купівля-продаж на виплат; interior trade внутрішня торгівля; intermediary trade посередницька торгівля • торговельне посередництво; internal trade внутрішня торгівля; international trade міжнародна торгівля; interregional trade міжрегіональна торгівля; interstate trade торгівля між штатами; invisible trade «невидима» торгівля • торгівля послугами; key trades провідні професії; lawful trade законна діяльність; license trade ліцензійна торгівля; luxury trade торгівля предметами розкоші; mail-order trade посилкова торгівля; maritime trade морська торгівля; mercantile trade торгівля товарами; money trade торгівля грішми; multilateral trade багатостороння торгівля; mutual trade взаємна торгівля; national trade національна торгівля; overseas trade зовнішня торгівля; preferential trade пільгова торгівля; private trade приватна торгівля; produce trade торгівля продуктами; profitable trade вигідна торгівля • прибуткова торгівля; rag trade торгівля одягом; reciprocal trade торгівля на основі взаємності; regional trade регіональна торгівля; retail trade роздрібна торгівля; retail delivery trade роздрібна доставка; seasonal trade сезонна торгівля; service trade галузь обслуговування • торгівля послугами; skilled trade професія, яка вимагає кваліфікації; small-scale trades галузі, в яких поширені дрібні підприємства; special trade спеціальна торгівля; spring trade торгівля товарами весняного сезону; stagnant trade млява торгівля; stock trade торгівля акціями; substantial trade значний обсяг торгівлі; successful trade успішна торгівля; tally trade торгівля на виплат; tourist trade туризм; two-way trade двостороння торгівля; visible trade «видима» торгівля (експорт та імпорт товарів); wholesale trade оптова торгівля; world trade світова торгівля

═════════□═════════

by way of trade шляхом торгівлі; to be in trade бути торговцем • мати крамницю; to depress trade послаблювати/послабити торгівлю; to develop trade розвивати/розвинути торгівлю; to encourage trade заохочувати/заохотити торгівлю; to expand trade розширювати/розширити торгівлю; to further trade сприяти/посприяти розвиткові торгівлі; to hamper trade перешкоджати/перешкодити розвиткові торгівлі; to hinder trade перешкоджати/перешкодити розвиткові торгівлі; to increase trade розвивати/розвинути торгівлю; to monopolize trade монополізувати торгівлю; to open trade починати/почати торгівлю; to promote trade сприяти/посприяти розвиткові торгівлі • заохочувати/заохотити розвиток торгівлі; to pursue a trade займатися/зайнятися промислом • займатися/зайнятися ремеслом; to restrain trade обмежувати/обмежити торгівлю; to restrict trade обмежувати/обмежити торгівлю; to revive trade поновлювати/поновити торгівлю; to set up in trade відкривати/відкрити торговельне підприємство; trade act закон про торгівлю; trade advertising рекламування у комерційних виданнях; trade agreement торговельна угода; trade allowance знижка, запропонована роздрібним торговцем; trade and industry торгівля і промисловість; trade arbitration залагодження трудових конфліктів; trade arrangement торговельна угода; trade association торговельна асоціація; trade balance торговельний баланс; trade balance deficit дефіцит торговельного балансу; trade balance equilibrium рівновага торговельного балансу; trade barometer барометр торговельної кон'юнктури; trade barrier торговельне обмеження; trade bill торговельна тратта • торговий вексель; trade boycott торговельний бойкот; trade catalogue торговий каталог; trade commission торговельна комісія; trade committee комітет з питань торгівлі; trade conditions торговельна кон'юнктура; trade connections комерційні зв'язки; trade cooperation співпраця в галузі торгівлі; trade council торговельно-промислова рада; trade credit торговельний кредит • комерційний кредит; trade custom торговий звичай; trade customer промисловий споживач; trade cycle торговельно-промисловий цикл • цикл ділової активності • економічний цикл; trade debt заборгованість за торговельними операціями; trade debtor комерційний дебітор; trade deficit дефіцит торговельного балансу; trade description опис товару; trade development board рада з розвитку торгівлі; trade directory довідкова книга про фірми • покажчик фірм; trade discount торговельна знижка; trade dispute торговельна суперечка; trade embargo ембарго на торгівлю; trade factor комерційний фактор; trade fair торговельно-промисловий ярмарок • виставка-продаж; trade figures торговельна статистика; trade financing фінансування торгівлі; trade flow торговельний потік; trade fund торговельний фонд; trade gap дефіцит торговельного балансу; trade guarantee торговельна гарантія; —in зустрічний продаж; trade in commodities торгівля товарами; trade in goods торгівля товарами; trade in manufactures торгівля промисловими товарами; trade in real property торгівля нерухомістю; trade interest відсотковий дохід від торгівлі; trade investment інвестиція у торгівлю; trade journal галузевий журнал; trade knowledge професійні знання; trade legislation торговельне законодавство; trade liability торговельне зобов'язання; trade license промислове свідоцтво • дозвіл на торгівлю; trade magazine галузевий журнал; trade name назва фірми • фірмова назва; trade negotiations торговельні переговори; trade organization галузева організація • торговельна організація • торговельно-промислова організація; trade outlook перспективи торгівлі; trade partner торговельний компаньйон • торговельний партнер; trade payment плата за товари; trade policy торговельна політика; trade policy rules правила торговельної політики; trade practice торговельна практика; trade price торговельна ціна; trade procedure спосіб торгівлі; trade promoting measures заходи стимулювання торгівлі; trade rebate торговельна знижка; trade receivables торговельна дебіторська заборгованість; trade register торговельний реєстр; trade relations торговельні відносини; trade report звіт про торговельну діяльність; trade restrictions торговельні обмеження; trade return дохід від торгівлі; trade revival жвавість торгівлі; trade sample зразок товару; trade sanctions торговельні санкції; trade secret секрет виробництва; trade sector торговельний сектор; trade statistics статистика торгівлі; trade support system система підтримки торгівлі; trade surplus активне сальдо торговельного балансу; trade talks торговельні переговори; trade tax податок на торговельну діяльність; trade through agents торгівля через посередників; trade union профспілка; trade usage торговельні звичаї; trade value продажна ціна • ринкова вартість; trade volume обсяг торгівлі • обсяг біржових операцій; trade weight питома вага торгівлі; trade with countries торгівля з країнами

1. n

1) звич. pl заробітна плата

2) pl (вжив. як sing) поет. відплата, розплата

2. v

1) наймати (працівника)

2) платити платню (жалування)

3) вести, проводити, здійснювати

4) битися об заклад, піти на парі

5) ставити на карту, ризикувати (життям)

6) складати, приносити (присягу); давати (зарік)

* * *

1) заробітна платня ( працівників)

2) відплата, розплата

1. n заст.

населений пункт; село; місто

2. adv

1) мимо, повз

2) поблизу, поруч

3) осторонь

4) амер., розм.

5) крім того

3. prep

1) у просторовому значенні вказує на:

а) близькість — коло, біля, при; поруч, уздовж

б) проходження повз певне місце або предмет — повз, мимо, через

2) у часовому значенні вказує на наближення до певного строку, моменту тощо — до, на

3) вказує на автора або дійову особу; передається орудним або родовим відмінком

4) вказує на засіб пересування; передається орудним відмінком, а також словами на, через, за допомогою, по

5) вказує на міри ваги, довжини тощо — на, в, у; передається також орудним відмінком

6) вказує на причину, джерело — через, від, з, за допомогою, шляхом

7) вказує на відповідність, погодженість — згідно з, відповідно до, по, за, з

8) вказує на співвідношення між порівнюваними величинами — на

9) вказує на характер дії — по, за, відповідно

10) у словосполученнях

* * *

1) який лежить осторонь

2) другорядний, необов'язковий

1) мимо

2) близько, поруч

3) убік

4) надає дієсловам to put, to set, to lay значення відкладати

5) aмep. усередину, у дім

6) заст. крім того

7) у сполученнях

1) у просторовому значенні вказує на місцезнаходження поблизу чого-небудь біля, поруч, при, на рух повз або уздовж предмета мимо; уздовж рух, проходження через який-небудь пункт через

2) у часовому значенні вказує на наближення до якого-небудь строку або обмеження яким-небудь строком до, на, під ( кінець)

3) указує на діяча ( часто після дієслова в пасиві); за відсутності дієслова передається орудн. відмінком, a; тж.; poд. відмінком засіб, знаряддя за допомогою; передається тж. орудн. відмінком

4) указує на спосіб пересування, пересилання е т. п. по, на; передається тж. орудн. відмінком

5) указує на особу, в інтересах або на користь якої відбувається дія стосовно

6) указує на відповідність чому-небудь або співвіднесеність із чим-небудь по, з, за, під

7) указує на міри ваги, довжини, об'єму, за якими здійснюється продаж на, по; передається тж. орудн. відмінком

8) указує на причини, джерело від, з, по

9) указує на кількісне співвідношення на

10) в адресах, назвах населених пунктів з

11) указує на відхилення стрілки компаса або рух на північ, південь мop. з диферентом

12)

13) один, без сторонньої допомоги

1. n

внутрішня частина, внутрішній бік (чогось)

2. adj

внутрішній; що знаходиться всередині

3. adv

1) всередині; з внутрішнього боку

2) вдома; у приміщенні

3) всередину

4) в душі, в думці, на думці

5) театр. за сценою; за лаштунками

4. prep

1) у, в, у межах, всередині

2) на відстані, у межах; не далі, ніж

3) у рамках, у межах, за (законом)

4) протягом, не пізніше (як); за

5) з точністю до, майже

* * *

1) всередині; з внутрішньої сторони

2) в душі, в думках

3) миcт. за сценою

4) в гpaм.; знaч. імен. внутрішня частина (чого-н.); the within of the box is red ящик всередині червоний

1) місцезнаходження всередині якого-н. предмета або в межах якого-н. обмеженого простору в, всередині

2) поширення або знаходження в певних межах не далі ніж, в межах

3) часова межа протягом; не пізніше ( ніж); за

4) межа точності з точністю до, майже

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ - процес зародження і розвитку філософських знань; наукова галузь, що вивчає історію філософського мислення. Зародження філософських ідей в культурі Китаю, Індії, країн Близького Сходу і Стародавньої Греції дослідники датують поч. - серед І. тис. до н. е. З цього часу починається відлік історії філософії як процесу. Перші спроби зібрання свідчень про знання, здобуті в результаті філософської рефлексії, здійснюються в культурі Стародавнього Сходу й Єгипту. Більш спеціалізовано осмислення процесу розвитку філософської думки розпочинається в античності Аристотелем й грецьк. доксографами (Теофраст,Діоген Лаертський, Секст Емпірик). їх творчість започатковує розвиток І. Ф. як наукової дисципліни. В II - III ст. здійснюється перехід від опису і класифікації філософських текстів, - чим переважно обмежувався підхід доксографів, - до екзегези, коментування, витлумачення їх. Початок цьому етапові в розвитку І. ф. було покладено в Александрійській школі, на здобутки якої спираються представники історико-філософської науки доби Середньовіччя, що осмислюють переважно досвід античної філософії (Юстін Філософ, Іполіт, Тома Аквінський та ін.) С. уттєвий внесок в історико-філософське вивчення античної спадщини належить араб, вченим. Першим значним араб, істориком філософії був Шахрастані (XII ст.), твір якого "Релігійні секти та філософські школи" являє одну з ранніх спроб викладу всесвітньої І. ф. Аналогічний твір в Європі належить учневі Дунса Скота - Берлі ("Книга про життя і нрави давніх філософів і поетів", близько 1330 р.). Інтерес до осмислення античної філософської спадщини, філологічної критики й перекладу творів Платона, Аристотеля, Цицерона, Лукреція, Плотіна, Прокла та ін. визначає спрямованість історико-філософських досліджень доби Відродження. Переважні зусилля дослідників у цей час спрямовані на розробку фактографічного рівня історикофілософської науки (Йоанн Баптист Буонасеньї "Листи про знаменитіші секти філософів та їх відмінності між собою" (1458); Фриз "Хронологічна бібліотека класичних філософів" (1592). Суттєвий поворот до поглиблення методології історико-філософського дослідження здійснюється в XVII ст. (Бекон, Бейль) й наступному XVIII ст. (Бруккер "Критична історія філософії від створення світу до нашого часу" (1742 - 1744), Теннеман "Історія філософії" (1798 - 1819), Аст "Нарис історії філософії" (1807) та ін.) А. ктивізація історико-філософських досліджень в XVII - XVIII ст. створила передумови для переходу на новий етап розвитку, що позначений зверненням від методичної рефлексії до власне методологічного, теоретичного обґрунтування І.ф. Стимулом для такого переходу стала "критична філософія" Канта. Власне, підсумком, першим результатом його є історико-філософська концепція Гегеля С. уть гегелівської концепції - в обґрунтуванні погляду на І. ф. як закономірний процес розвитку, де всі філософські системи необхідно пов'язані одна з одною. Послідовність філософських систем обумовлена внутрішньою логікою виведення філософської ідеї. Кожна філософська система не зникає в історії, зберігаючись як момент єдиного цілого. Являючи специфічний вираз абсолютного, філософська система, згідно з Гегелем, належить своєму часові. Вона є "думкою своєї епохи", виражаючи її дух. Подальший поступ історико-філософської науки переважно спрямований на розвиток і подолання недоліків, властивих гегелівській концепції І. ф. У зв'язку з цим здійснюються спроби уточнити розуміння суб'єкта філософського розвитку. Якщо Гегель розглядав І. ф. як процес самопізнання абсолютного духа, то в концепціях кін. XIX - XX ст. реальним суб'єктом філософування вважається індивід (філософія життя, екзистенціалізм), суспільні класи (марксизм), нації (націоналізм) тощо. Всупереч гегелівському уявленню про І. ф. як однолінійно спрямований процес прогресивного розвитку, обґрунтовуються підходи, згідно з яким І. ф. являє плюралістичну сукупність самоцінних філософських систем (постмодернізм), аналізується діалогічний зв'язок між окремими системами як спосіб реального буття філософії (філософія діалогу, комунікативна філософія). Спеціально досліджуються процедури історикофілософського витлумачення тексту (герменевтика). Об'єктом дослідження І. ф. є тексти, що містять відображення філософськи значимих ідей, наявних у культурі. Загальна сукупність їх утворює зміст філософської культури суспільства на певному етапі його розвитку. Особливість предмета історико-філософської науки зумовлена специфікою співвідношення І. ф. із власне філософією. Філософія є не лише предметом історикофілософського вивчення, вона включає І. ф. як свій органічний компонент, завдяки якому здійснюється самопізнання й саморозвиток філософії. І.ф. як галузь наукового дослідження являє складне структурне утворення, що реалізує свої завдання на фактографічному, теоретичному та історіографічному рівнях. У процесі вивчення об'єкта історико-філософського дослідження здійснюється аналіз передумов його виникнення (генетичний аналіз), сутності (есенціональний аналіз) і особливостей функціонування філософських ідей в історії культури (функціональний аналіз). Історико-філософське дослідження здійснюється з огляду вимог логічного аспекту (де досліджується внутрішня логіка розгортання філософської ідеї в історії), соціологічного (досліджуване явище розглядається як результат діяльності філософських і нефілософських спільнот - філософські школи, напрями, течії, соціальні класи, нації тощо) та культурологічного аспекту (рух філософських ідей розглядається в контексті історії культури, в якій ідеї формуються й зазнають певних трансформацій в процесі функціонування). В межах, передусім, культурологічного аспекту здійснюється дослідження історії національної філософії як духовної квінтесенції культури певного народу. Історико-філософські дослідження особливо активізуються на кризових етапах історії, коли нагальною стає потреба переосмислення нагромадженого досвіду з огляду нових завдань філософського осягнення дійсності. Цим пояснюється зростання ролі історикофілософської науки на нинішньому етапі розвитку людства, зважаючи на корінні зміни, що відбуваються на поч. III тис З. добуття Україною державної незалежності фундаментально вплинуло на активізацію досліджень в галузі історії укр. філософії, суттєво розширило коло досліджуваних проблем, надало поштовху осмисленню й застосуванню як традиційних для укр. філософії, так і нових методологічних парадигм. Зародження укр. філософії охоплює тривалий період від V по IX ст. Воно тісно пов'язане з розвитком міфологічних уявлень давньоукр. племен. Середньовічний період розвитку укр. філософії починається від Княжої доби (XI - XIII ст.) і триває до серед. XIV ст.; він репрезентується філософськими ідеями (джерелом яких була філософія патристики, насамперед, східної), що утворили підґрунтя нефілософської (релігійної, мистецької) творчості, політичної діяльності тощо. Від серед. XIV ст. до кін. XVII ст. тривав ранньоновітній період в історії укр. думки, що характеризувався розвитком ренесансно-гуманістичних, реформаційних ідей, а також бароковою схоластикою в її православній версії. Від останньої започатковується професійна укр. філософія. Новітній період розвитку укр. філософії (XVIII - XIX ст.) пов'язаний із Просвітництвом, релігійною філософією, преромантичними і романтичними тенденціями, рецепцією нім. ідеалізму (Канта, Гегеля, Фіхте, Шеллінга), філософією мови (з опертям на ідеї Гумбольдта, Лотце і Штайнталя), позитивізмом; в суспільно-політичній думці розроблялись ідеї лібералізму, консерватизму, націоналізму. В укр. філософії XX ст. (на теренах колишнього СРСР) домінувала марксистсько-ленінська філософія; в Галичині переважали семіотичні і логіко-методологічні дослідження, автори яких дотримувалися матеріалістичної, позитивістської і неотомістської орієнтації (див. Львівсько-Варшавська логіко-філософська школа). Систематичне вивчення історії укр. філософії і суспільно-політичної думки почалося у XIX ст. Воно спиралося на панівний тоді в Україні народницький світогляд, джерелом якого була романтична філософія з характерною для неї ідеалізацією простого люду і сільської культури як підґрунтя національної самобутності (див. Куліш). В дослідженнях Антоновича, Грушевського, Лесі Українки, Франка домінувала методологія і філософія Просвітництва, частково - позитивізму. Історико-філософська концепція Чижевського ґрунтується на понятті національної філософії, передбачає виклад І. ф., в тому числі й укр., в історико-культурному контексті. Вагомим внеском у вивчення історії укр. філософії, зокрема політичної філософії, є праці Лисяка-Рудницького. У радянський час історія укр. філософії розглядалась переважно як складова частина всесвітнього розвитку філософії, що відбувався у формі боротьби матеріалізму з ідеалізмом. Помітним здобутком тогочасних укр. учених була підготовка тритомної "Історії філософії на Україні" (К., 1987), два томи якої були опубліковані. Незважаючи на обмеження і перешкоди, що їх створювала на шляху дослідницької праці марксистсько-ленінська методологія, вітчизняні історики філософії зробили чималий внесок у розвиток укр. історико-філософської науки, особливо щодо вивчення філософської думки Княжої доби, ренесансно-гуманістичних і реформаційних ідей, філософії барокової доби, насамперед, філософії КМА, спадщини Сковороди та видання його творів (дослідження Шинкарука, Горського, Іваньо, Нічик і очолюваної нею дослідницької групи). Нині, спираючись на різні методологічні підходи (герменевтику, структурний аналіз текстів, компаративно-історичний аналіз тощо), укр. історики філософії працюють над відтворенням цілісної картини історії укр. філософії, розуміючи її як невід'ємну частку загальноєвропейського духовного процесу, як плюралістичне поєднання різноманітних напрямів, течій, шкіл, що, взаємодіючи між собою, утворюють підвалини самобутнього побуту укр. філософії і культури (дослідження Лісового, Бадзьо, Забужко, Сирцової та ін.).

НОРМАТИВНА ЕТИКА - 1) сукупність норм, настанов, вимог моралі, що об'єднані певною філософсько-світоглядною концепцією чи релігійним віровченням і орієнтовані на діяльне, поведінкове їх втілення; 2) розділ теоретичної етики, який досліджує й обґрунтовує подібну сукупність. Перші нормативні моделі моральнісної поведінки, що узагальнювали безпосередній досвід людських стосунків, виступали у вигляді заповітів пращурів, висловів мудреців, повчань пророків. Світоглядне обґрунтування нормативно-належної поведінки складається у філософській думці та світових релігіях. Н.е. завжди пов'язана зі сферою свідомого, відрефлектованого, належного, пошук якого має крайні полюси у вигляді етичного догматизму та етичного релятивізму. Відносність моральних законів в античному світі вперше була осмислена софістами. Виокремлення Аристотелем етики як особливої філософської науки приводить до закріплення за нею нормативної соціально-регулятивної функції. Остання здійснюється за допомогою морального ідеалу, теоретичних обґрунтованих уявлень про нормативно належне. Н.е. актуалізується за умов ціннісних криз, вичерпаності або ослабленості продуктивно-узагальнюючих можливостей повсякденної свідомості й регулятивного потенціалу звичаїв та традицій. За певних умов Н.е. тяжіє до побутового повчання, її елементи завжди присутні в моралізаторській літературі. Протягом багатьох століть нормативно-етичні приписи діставали виразне втілення у змісті художніх творів. Упродовж усього розвитку класичної філософії етична нормативність залишалася її істотною темою. Практична філософія виробила широкий діапазон форм - від рапсодичних роздумів ("Досліди" Монтеня) до цілісного систематичного життєвчення ("Етика" Спінози). Категорія "вищого блага" визначала як телеологічно, так і теологічно орієнтовані системи Н.е., проте її зміст пов'язувався з діаметрально протилежними засадами (земне і небесне, сакральне і профанне, людське і Божественне) Д. ля релігійної етики найвищим ідеалом-зразком поставали якості, вчинки і настанови засновників відповідних релігій (Будди, Ісуса Христа, Мухаммеда). Тлумачення подібних взірцевих проявів доброчинності надає можливість виділити найбільш важливі для релігії якості (віра, упокорення, терпіння, милосердя та ін.) і норми поведінки (виконання ритуалів, роздача милостині, заборона крадіжок, убивств), світоглядні настанови та принципи (вина, гріх, розкаяння, страх, фаталізм, аскетизм та ін.). Категорія "загального блага" стає засадничою для ціннісно-раціонального обґрунтування й нової логіки нормативності, яка була втілена в різних варіантах концепції суспільного договору (Гоббс, Локк, Руссо). Кант, започаткувавши деонтологічний напрям етики, закладає основи як етики принципів, так і етичного формалізму. Категоричний імператив має ціннісне визначення поряд із суто формальною апеляцією до універсального самозаконодавства всіх розумних істот Р. озведення аксіології та деонтології, співвідношення добра і блага стали темами гострих дискусій друг. пол. XIX - поч. XX ст. Ціннісно-нормативні аспекти є досить суттєвими в "гуманістичній етиці", етиці самореалізації, етиці космічної телеології, "феліцитології" та ін Р. азом з тим впливовим стає заперечення нормативності як характеристики етичної теорії. Насамперед, це стосується соціології, зорієнтованої на виведення належного з сущого (Дюркгейм та ін.); широкого розвитку набуває дескриптивна етика. Прескриптивна етика виводиться за межі наукового знання в аналітичній філософи, метаетиці, неопозитивізмі Р. озширення простору свободного вибору, зменшення контролю суспільної думки над поведінкою індивідів, охорона законом свободи думки, совісті, релігії, переконань призвели до зменшення соціальної значущості конвенційної Н.е. Під враженням пропагандистських зловживань етичною нормативністю, що були характерні для тоталітарних режимів, Н.е. незрідка розглядалася як архаїчний компонент філософії, як репресивна соціальна сила. Разом з цим навіть намагання створити "мораль без норм" в екзистенціалізмі (Сартр), ситуаційній етиці (Флетчер) ніколи не приводили до утвердження абсолютного децизіонізму В. цілому всі етичні напрями, що проголошували свій понаднормативний статус (метаетика, позитивізм, дескриптивізм, емпірична етика та ін.), не могли обійти питання про нормативне як мотив етично відповідального вчинку. В 70 - 90-ті рр. на тлі зростаючої аномії, легалізації маргінальності, зменшення нормуючого впливу звичаїв і традицій виникають умови для реактуалізації Н.е. Започаткована Вебером "етика відповідальності" дістала продовження в неоконсервативній етиці Йонаса, Люббе, Кальтенбрунера та ін. Нові основи нормативності в межах некласичної філософії закладаються дискурсивно-комунікативною реконструкцією практичного розуму в трансцендентальній прагматиці (Апель, Габермас, Кульман, Ебелінг). Загострення глобальних планетарних проблем актуалізувало розробку нових принципів Н.е. (стримування, обмеження, перестороги). Значного поширення набула екологічна етика.

ОСНОВНІ ПИТАННЯ ФІЛОСОФІЇ - граничні питання про існування і світ людини. Філософська рефлексія починає із зовнішнього світу і від нього переходить до аналізу людини. Цей перехід від натурфілософії до філософії життя чи філософської антропології повторюється в історії думки декілька разів і постає, за Дильтеєм, як її суттєва закономірність. О.п.ф. знайшли відбиток у структурі і тематиці філософських вчень: про природу, про людину, про знання і методи його отримання, про науки теоретичні, практичні і творчі тощо. Значним підсумком осмислення О.п.ф. стала їх класифікація і розробка Кантом у системі. Кант виділяє чотири питання: 1) Що я можу знати? 2) Що я повинен робити? 3) На що я можу сподіватися? 4) Що таке людина? На його думку, на перше питання відповідає метафізика, на друге - мораль, на третє - релігія, на четверте - антропологія. Але по суті, вважав Кант, їх всі можна звести до антропології. О.п.ф. звичайно виражаються в суперечності полярних категорій: річ в собі і явище, свобода і необхідність, конечне і безконечне, матеріальне й ідеальне та ін. Різні філософські вчення відрізняються набором таких універсалій, розумінням їх зв'язку і місця у вченні, а отже, і О.п.ф С. лід розрізняти О.п.ф. і принцип філософської системи. Як правило, принцип один; якщо їх декілька у одного мислителя, це є еклектика. У Канта принципом є непізнаваність речей в собі, обмеження знання чуттєвим досвідом. На засадах цього принципу він вирішує проблему пізнання, моральної діяльності, власне, увесь набір сформульованих ним О.п.ф. У Гегеля аналогічні питання розв'язуються на основі іншого принципу - єдності мислення і буття. Саме таким терміном позначає він дану єдність. Ототожнення принципу і О.п.ф. збіднює та спрощує філософську проблематику. В багатоманітності історико-філософського процесу наявна і розмаїтість принципів. Для сучасного стану філософської думки України характерна розмаїтість принципів, бо майже кожен дослідник поєднує фрагменти різних вчень. З огляду на це, такий стан думки є не лише плюралістичним, а й еклектичним. Зрештою, це має і позитивний сенс, оскільки дозволяє засвоїти більший масив філософської культури, осмислити більше коло О.п.ф. Останні ніколи остаточно не вирішуються: адже, за словами Фіхте, яка людина, така і її філософія.

ПРИВАТНІСТЬ ( від лат. privatus - той, що знаходиться у приватній власності, особистий, а також приватна особа - тобто така, що не займає державної посади) - один із доконечних принципів і критеріїв свободи; прояв індивідуалізації як вектора і закономірності соціально-культурного і цивілізаційного розвитку. П. в усіх сферах життя є підставою, формою і наслідком здобуття окремою людиною реальних можливостей існувати автономно, мати та оберігати свій суверенітет у царині прийняття рішень, формування і реалізації "Я-концепції" і власного життєвого проекту. Визнання П. ґрунтується на припущенні, що можуть (повинні) існувати інтереси, властиві окремому індивідові, які збігаються з інтересами інших індивідів (або спільнот). Наявність такого приватного інтересу спонукає людину до виокремлення із загалу, самореалізації і самоствердження. П. передбачає свідоме протистояння будьяким намаганням втрутитися ззовні і звузити (або звести нанівець) сферу індивідуальної свободи, позбавити особистість самої можливості вибору. Передумовою та осердям П. як важливої чесноти громадянського суспільства є особистісна гідність, визнання і повага особистістю гідності в собі та в інших. Значущість П. полягає в тому, що її наявність створює можливість для максимального розширення індивідуального простору свободи, вибору тих чи інших параметрів особистісної ідентичності поза будь-яким тиском. Потяг до П. (так само, як і потяг до спілкування, визнання іншими) вкорінений у самій "природі" людини, у її намаганні виокремитися з юрби, усамітнитися, залишитися осторонь зі своїми турботами і пристрастями. П. утворює потенційну можливість, що її завжди можна без перешкод використати (на відміну від самотності й покинутості). П. може тлумачитись як елемент і докорінна вимога індивідуалізму (в цьому розумінні П. протистоїть загальності і колективізму), але може набувати і самодостатності, виступаючи характеристикою будь-якого типу соціальності (той чи той рівень П. властивий абсолютній більшості відомих культур, через що його не можна тлумачити як надбання винятково західної культури). Первинні кроки до П. було зроблено вже за доби виникнення перших цивілізацій, коли з'явилася можливість відокремленого від інших існування у просторі (простір власної домівки), втаємничення тілесного (зокрема сексуального) життя, кристалізації феномена сорому тощо. П. поступово стверджує себе у тенденціях секуляризації свідомості і правового затвердження віротерпимості, прав і свобод людини. Серед важливих чинників, які сприяли становленню П. та її доктринальному оформленню, було виникнення ін-ту приватної власності та її правове закріплення, формування приватного права, поява і поширення статусу правосуб'єктності, обґрунтування демократичних концепцій громадянськості і ліберальних ідеологем свободи та ін В. ідповідно, намагання поставити суспільство під тотальний контроль (напр., задля реалізації якихось всеохоплюючих соціальних експериментів) завжди передбачали наступ на П., її обмеження, а то й зведення нанівець як джерела непередбачуваності і прояву свободи. Наявність П. дозволяє зберігати плідну множинність способів і стилів існування, протистоїть намаганням уніфікувати соціальне життя, позбавити його необхідної невичерпності і варіабельності (в т.ч. у формі мутацій і девіацій, маргінальних субкультур і ексцентричного "непотребу"). Негативний вимір П. проявляється у самоусуненні людини від участі у громадянських справах, втраті інтересу до громадянського життя (абсентизм), байдужому та споживацькому існуванні осторонь суспільства. Абсолютизована П. призводить до корупції, ерозії чеснот громадянськості і демократії, до егоїстичного аутизму (коли людина зосереджується на власній домівці, "здоровому способі життя", уникаючи будь-яких перевантажень і ризиків, що супроводжують активне громадянське життя). Експансія бюрократії в усі сфери життя, практика використання сучасних засобів стеження за поведінкою людини (у супермаркетах, готелях, офісах тощо) несуть загрозу виникнення нових форм тоталітаризму, що спонукає до свідомого й послідовного обстоювання цінності П.